74. Сучасна і досучасна держава. Ознаки сучасної держави.

2.1 Ознаки сучасної держави

74. Сучасна і досучасна держава. Ознаки сучасної держави.

Аналізуючи історію людства можна дізнатися про багатоманіття шляхів виникнення та розвитку держав у різних народів світу, що обумовило плюралізм теоретичних поглядів на процес виникнення держави, її поняття, місце та призначення в суспільстві.

Протягом останніх століть розроблені різні за своїм змістом і спрямованістю концепції, доктрини, теорії держави, зокрема демократичної, національної, тоталітарної, соціальної, правової, загального благоденства і т. д.

Кожна з них має свій предмет і методологію дослідження, вивчає та відбиває певні властивості, характеристики реально існуючих споріднених держав. Так, у статті 1 Конституції України закріплено, що Україна є суверенною, незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою.

Це означає що вітчизняна державність може бути комплексно охарактеризована тільки при умові застосування відповідних теорій держави.

Наявність різноманітних за спрямованістю і змістом концепцій та теорій не виключає їх певної єдності у розумінні основних ознак держави. Класичним вважається виділення як основних сукупності таких ознак держави без яких її існування не можливе: територія, населення, влада, уряд.

Юридичне визначення необхідних і достатніх ознак міститься в статті 1 Конвенції Монтевідео 1993 р.

, в якій зазначається, що держава як субєкт міжнародного права повинна володіти такими рисами: а) постійним населенням, б) певною територією, в) урядом, г)здатністю вступати у зносини з іншими державами.

У сучасній вітчизняній юриспруденції склалося два основних підходи до подальшої конкретизації, деталізації цих фундаментальних характеристик держави.

Одні вчені повязують державу переважно з владою, управлінням і вважають, що держава є насамперед, особливою територіальною організацією влади у суспільстві.

Така традиція у розумінні держави звертає її увагу переважно на її властивості як субєкта політичної влади, інституту політичної системи суспільства.

Інші вчені визначають державу як універсальну організацію країни, соціальне призначення роль та місце якої не обмежується тільки політичною сферою суспільного життя, а її діяльність — тільки здійсненням влади (управління). З цієї позиції держава є субєктом усіх основних сфер суспільного життя, а призначення влади полягає не лише не тільки в забезпеченні політичних, а й в забезпеченні загальнолюдських потреб.

З цих позицій держава — це особлива політико-територіальна організація, що має суверенітет, спеціальний апарат управління та примусу і здатна надавати своїм велінням загальнообовязкової сили.

Незважаючи на різноманітність підходів до визначення держави в наукові літературі традиційно склався погляд на неї як на суспільне явище, яке має ряд ознак, що властиві їй як особливій організації політичної влади. Загалом виділяють як основні так і побічні ознаки. До таких ознак відносяться:

Наявність території — держава здійснює своє управління на обмеженій державними кордонами території, яка відіграє обєднуючу щодо населення роль.

Цією ознакою позначається відмінність держави як від організації родового суспільства, що формувалося на основі обєднання за кровно рідними ознаками, так і від ідеологічних виховних, етнічних та інших формувань, кожне з яких утворюється за спеціальними ознаками.

Як територіальне утворення, що склалося шляхом адміністративно-територіального поділу на окремі територіальні одиниці — області, губернії, краї, штати, округи, провінції тощо, держава є само організованою спільнотою.

Територія держави — частина земної кулі, яка включає сушу, води і повітряний простір над ними, який перебуває у межах кордонів держави і під її суверенітетом.

Територія держави підпорядкована виключній і повній владі держави, якій вона належить.

Держава закріплює все населення певною територією, встановлює певний режим проживання і пересування в межах її території, а також виїзд за кордон, в інші держави.

Наступною ознакою держави є наявність публічної влади. Такого апарату влади не було у родовому суспільстві, оскільки управління здійснювалось усіма членами роду або радою старійшин на громадських засадах. Апарат публічної влади відрізняється і від субєктів громадянського суспільства (особа, сімя, політичні партії, громадські та релігійні організації і т.д.).

Для того, щоб можна було здійснювати управління, керівництво чи підкорення, потрібні соціальні органи влади, які захищають і охороняють інтереси тих, хто має владу.

І такі органи були створені — це армія (озброєні загони людей), поліція, суди, чиновники (особи, наділені владними функціями, тобто повноваженнями управляти, наказувати, вимагати тощо).

Названі органи влади і чиновники, що до них входили, солдати, поліцейські, судді, тощо представляли відокремлену від суспільства публічну владу. Наявність публічної влади, тобто влади відокремленої від суспільства, є ознакою, що характеризує державу як політичну організацію влади.

Третьою ознакою держави є її суверенітет. Суверенітет — це одна з істотних ознак держави, її можливість повноправно здійснювати внутрішньо та зовнішньополітичні справи, не допускати у свою діяльність іноземних держав та інших внутрішньодержавних сил (організацій). Невідємними юридичними ознаками суверенітету є єдність, верховенство, незалежність державної влади.

Суверенітет характеризує державу, як особливий субєкт політичних відносин, як основну складову політичної системи суспільства, є тим самим критерієм, який дозволяє відрізнити державу від інших формально-правових союзів. Сутність суверенітету, як ознаки держави закріплено у ст.2 Конституції України. Він полягає у верховенстві і єдності держаної влади та поширюється на всю територію Української держави.

Наступною ознакою держави є офіційна система права і законодавства.

Тільки держава має право в особі компетентних органів видавати юридичні норми, які є обовязковими для всього населення (що постійно чи тимчасово проживає на території держави) і забезпечуються можливістю застосування державного примусу.

Правова система повинна певною мірою відповідати умовам життя суспільства, надійно забезпечувати захист прав, свобод і законних інтересів людини; усіх субєктів суспільних відносин.

Держава має свою фінансова систему, без якої не можуть нормально функціонувати держава і суспільство.

Фінансово-грошова система держави складається з національної банківської системи (банки): монетні двори — підприємства і організації, які виготовляють паперові гроші, золоті, срібні та мідні монети, цінні папери тощо, державний бюджет (сума доходів і видатків), фінансове право і законодавство, яке регулює всю фінансово-бюджетну сферу й інші елементи цієї системи.

Держава відрізняється від інших аналогічних явищ також і тим, що збирає (стягує) податки, робить позики і бере кредити. Держава має свою податкову систему: податкове законодавство, податкові органи (спеціальних чиновників) та ін. Цю ознаку Ф. Енгельс вирізняв як одну з основних ознак держави.

Відколи виникла особлива публічна організація влади, особливий апарат управління, армія, правоохоронні органи та інші державні органи — особливий розряд людей державних службовців (чиновників), для яких робота в державному апараті є основною або єдиною, виникла й необхідність утримувати такий апарат за рахунок держави і суспільства. Тому держава вимушена з кожного громадянина і з кожного підприємства чи організації збирати до державного бюджету необхідні кошти.

Кожна держава має також свою державну мову.

Цієї ознаки раніше не виділяли, оскільки питання про мову вирішувалось в різних державах по-різному, в одних — насильницьким способом, в інших — демократичним.

В умовах багатонаціональної держави, коли існує багато національностей і народів, держава обирає свою державну мову, яка історично склалася і є мовою її корінної нації, або декілька державних мов.

Держава має, на відміну від інших субєктів громадянського суспільства, такі властивості, як правосубєктність: правоздатність, дієздатність і деліктоздатність. У демократичних державах і суспільствах сам народ визначає юридичні повноваження, юридичні права та обовязки державної влади.

В антидемократичних державах сама державна влада визначає свій правовий статус, юридичних осіб та громадян.

Держава має всі ознаки юридичної особи: відокремлене державне майно і державну власність; державний бюджет (прибутки і видатки), веде фінансові розрахунки з усіма субєктами; вона має право розпоряджатися своєю власністю в інтересах усього суспільства.

Леонід Телятник під час логіко-формальної інтерпретації поняття держави в широкому розумінні виділяв щодо поняття держави ряд таких ознак:

— є національним соціальним утворенням на певній території

— функціонує за законами політичного розвитку

— функціонує за допомогою спеціального апарату публічної влади та управління

— визнана міжнародним співтовариством за ознаками повного суверенітету, а саме політичного, економічного, військового, екологічного

— як утворення легалізована в інфраструктурі міжнародних політичних інститутів.

Розглянувши ознаки держави, можна зробити висновок, що найвищим громадянсько-правовим органом, найвищим організованим примусовим формуванням слід визнати державу. Саме ознаки держави, що відрізняють її від інших організацій суспільства, визначають значущість її існування, як особливого субєкта права.

Источник: https://pravo.bobrodobro.ru/115601

Образ держави та поняття держави

74. Сучасна і досучасна держава. Ознаки сучасної держави.

Через призму конституційного права можна сприйняти правовий образ держави як цілісного явища. що у питанні взаємовідносин держави і громадян виходить із того, що права людини і громадянина не даруються державою, а належать людині від народження, випливають із її статусу к особи. Призначення держави — створити належні умови для реалізації прав і свобод людини.

Держава є одним із найважливіших інститутів суспільства, центральним елементом його політичної системи. Одним із найважливіших завдань політології є аналіз розвитку сутнісних рис, соціальної ролі здійснюваних нею функцій, форм державного правління й державного устрою, принципів міждержавної політики.

Визначальною ланкою політичної системи суспільства та її підсистеми — політичної організації — є держава.

Термін “держава” трактується у трьох значеннях:

1) як асоціація, що міститься на окремій території, об’єднує усіх членів суспільства. В такому розумінні цей термін використовується як синонім понять “суспільство”, “країна”, “вітчизна”;

2) як відносини політичної влади – сукупність зв’язків між громадянами і органами держави;

3) як адміністративні органи влади та правові норми, що визначають їх функціонування.

У різних філософських, соціологічних і політологічних теоріях це поняття має неоднаковий зміст.

Сучасна та досучасна держава.

Е. Гідденс виокремлює ранні (досучасні) та сучасні суспільства.

Ранні суспільства поділяють на:

• суспільства мисливців і збирачів;

• скотарські;

• землеробські;

• традиційні (аграрні).

Сучасні суспільства, за Е. Гідденсом, слід поділяти на:

• суспільства «першого світу». Виникли у ХVІІІ ст. та існують дотепер. До них належать США, країни Західної Європи, Японіїї, Австралії, Нової Зеландії. Базуються на промисловому виробництві і здебільшого вільному підприємництві;

• суспільства «другого світу». Виникли після жовтневої революції 1917р. в Росії і проіснували до початку 90-х років ХХ ст. Включали в себе СРСР, країни Східної Європи. Засновані на індустрії та централізованому плануванні економіки;

• суспільства «третього світу». Існують від ХVІІІ ст., коли вони переважно були колоніями, дотепер. До них належать африканські та південноамериканські країни, Індія;

• нові індустріальні країни (нещодавно індустріалізовані країни). Існують від 70-х років ХХ ст. Включають Гонконг, Південну Корею, Сінгапур, Тайвань, Мексику, Бразилію.

Атрибути та ознаки держави.

Термін «держава» з'явився в XVI ст. Його ввів до наукового обігу італійський політичний мислитель Нікколо Макіавеллі. Зрозуміло, що держава як суспільне явище до цього існувала вже тисячоліття.

Нерідко як синонім терміну «держава» використовується термін «країна». Але з погляду юридичної науки ці поняття не є тотожними. Поняття «країна» за своїм змістом є ширшим, ніж поняття «держава».

Воно має не тільки правове, а й географічне значення (гірська країна, рівнина тощо).

У правознавстві термін «країна» уживається у розумінні території, що має певні кордони, володіє державним суверенітетом або перебуває під владою іншої держави. Історично відомі такі види підвладних країн, як колонії, підопічні території. У наш час країнами нерідко називають адміністративні або автономні частини держави. Наприклад, Країна Басків є складовою частиною Королівства Іспанія.

Термін «держава» застосовується як тотожний поняттю «країна» для позначення сукупності людей, території, на якій вони проживають, і суверенної в межах даної території влади.

Цей же термін уживається в суто юридичному сенсі для позначення організації політичної влади, головного інституту політичної системи суспільства, який направляє та організовує за допомогою норм права спільну діяльність людей, захищає їхні права та інтереси.

У світовій юридичній науці немає загальноприйнятого визначення держави, що пояснюється складністю цього соціального та юридичного явища. Сутність найбільш поширених визначень держави можна звести до таких:

1) держава є організацією правопорядку (Цицерон, Ханс Кельзен);

2) держава є сукупністю людей, території та суверенної влади (Леон Дюгі, Георг Еллінек, Габріель Шершеневич,Михайло Грушевський);

3) держава — форма співжиття людей, певний психічний зв'язок між ними (Лев Петражицький, Федір Кокошкін);

4) держава — машина для придушення одного класу іншим (Карл Маркс, Фрідріх Енгельс, Володимир Ленін);

5) держава — це велика сім'я (Конфуцій, Роберт Фільмер);

6) держава — це живий організм (Іоанн Солсберійський, Герберт Спенсер).

Найчастіше в юридичній науці використовують формалізоване (інструментальне) визначення держави.

Держава — це універсальна політична організація суспільства, що володіє суверенітетом і здійснює управління суспільством на основі права за допомогою спеціального механізму.

Зовнішні, відмітні ознаки держави можна розділити на дві групи. Перша група ознак відрізняє державу від первісної соціальної організації. До них належать:

1) публічна політична влада, інакше кажучи, влада,що виділилася із суспільства, не збігається з ним, така, що стоїть над ним і виступає від його імені. Державна влада має свій особливий апарат у вигляді органів держави і професійних управлінців (армія, поліція, чиновники, судді тощо);

2) державна скарбниця — тобто система збору, зберігання і розподілу фінансових коштів (у вигляді данини,податків, зборів, різного роду повинностей). Ці кошти необхідні для вирішення загальнозначущих проблем (наприклад, оборони, будівництва громадських будівель і споруд),а також для утримання державного апарату;

3) територіальна організація населення. У додержавному стані індивід співвідносив себе з певним родом, враховуючи реальну або уявну спорідненість. У державі кровноспоріднені зв'язки або зовсім не мають значення, або відходять на другий план. Держава поширює свою владу на всіх людей, які проживають на її території;

4) наявність системи загальнообов'язкових правил поведінки — права.

Друга група ознак держави відрізняє її від політичних партій та громадських організацій (їх називають атрибутами держави):

1) народ — сукупність індивідів, об'єднаних правовим зв'язком із державою. Цей зв'язок виражається в інститутах громадянства (у республіках) або підданства (у монархіях). Сучасна держава виступає як представник народу,як справа народу;

2) територія — матеріальна база держави. Це частина земної кулі, з якою історично пов'язаний державний народ,що має кордони, визнані міжнародним співтовариством.

Територія держави — це простір, у межах якого здійснюється державна влада, просторове буття держави;

3) державна влада — організаційно оформлена політична влада крупної соціальної спільноти (народу, класу,стану), що володіє спеціалізованим апаратом для регулювання суспільних відносин і верховенством у суспільстві.

Головне призначення державної влади — керівництво загальнозначущими для народу справами.

Типологія держави.

Тип держави — це система істотних рис, властивих всім державам, які належать певній групі.

У сучасній науці існує кілька підстав для типології (класифікації) держав. Перш за все, з урахуванням тривалого історичного розвитку державності розрізняють історичні типи держав.

Існують й інші критерії для типології держав. Відповідно до форм держави протиставляються монархія та республіка, єдині (унітарні) та федеративні держави. Залежно від принципу побудови держави і ступеня участі в цьому процесі громадян розрізняють державу-установу та державу-корпорацію. Держава-установа будується зверху вниз.

Участь громадян в цьому процесі є мінімальною, більше того, в ній реалізується принцип державної опіки над людьми. Тому державу-установу часто називають патерна-лістською (від лат. «pater» — батько). Держава-корпорація будується від низу до верху, вона заснована на участі самостійних суверенних індивідів.

Таку держава можна назвати партисипітарною (від англ. «participation» —участь).

Відповідно до типів державно-політичного режиму розрізняються демократичні та автократичні держави. Демократична держава позиціонує себе як правління народу, яке здійснюється в безпосередній та представницькій формах, на основі конституції.

Форма правління — монархія або республіка — в цьому сенсі значення не має. Автократична держава виступає як влада окремого правителя (групи, партії), не зв'язана волею народу та конституцією. Різновидами автократичної держави є партійна та диктаторська держави.

Партійна держава підпорядкована цілям та інтересам однієї партії. Як правило, партійний і державний апарати в ній злиті воєдино (нацистська Німеччина — як найбільш характерний приклад). Диктатура постає як організаційне оформлення одноосібної влади. Диктатура — стародавнє явище, відоме з римських часів.

У сучасному світі до таких держав відносять Кубу, Північну Корею, багато африканських держав.

Стосовно релігії та церкви розрізняють світські, клерикальні, теократичні та атеїстичні держави. Світська держава базується на принципі розподілу сфер впливу церкви та держави.

Релігійні організації не мають права втручатися у державні справи, а держава, у свою чергу, гарантує свободу совісті і невтручання у внутрішні справи релігійних організацій.

Інколи офіційний статус світської держави закріплюється конституційно (Україна, Росія, Німеччина, Франція).

Клерикальна держава також передбачає свободу совісті ■ своїх громадян, але при цьому має офіційну релігію та церкву. Церква не зливається повністю з державою, але має ряд юридичних повноважень, які традиційно відносяться до держави (реєстрація актів цивільного стану, контроль у галузі освіти, релігійна цензура засобів масової інформації).

У клерикальній державі офіційна церква має право брати участь в політичному житті, зокрема — мати представництво в органах влади (наприклад, духовні лорди у верхній палаті британського парламенту). До таких держав відносять Велику Британію, Норвегію, Швецію.

Слід зазначити, що реальна вага релігійних інститутів в політичній системі та державі зараз є незначною.

У теократичній державі державна влада належить церкві (іншому релігійному об'єднанню), релігійні тексти є основним джерелом права, а норми релігії мають пріоритет перед нормами права та іншими соціальними нормами. Глава держави виступає одночасно як релігійно-духовний лідер. До таких держав належать Іран, Саудівська Аравія, Марокко.

Атеїстичні держави відрізняються гоніннями на релігію, церкву та її священнослужителів. Атеїзм (точніше, безбожність) є офіційною ідеологією, відступ від якої, принаймні, не рекомендується, а то й карається. Саме така ситуація існувала колись у соціалістичних державах.

З інших підстав для типології важливим є розподіл держав за принципом співвідношення між державою і правом. За цим критерієм розрізняються правова держава та етатистпська держава; за принципами фінансування — бюрократичні та податкові держави.

Останнім часом деякі учені (С.О.Комаров) пропонують як підставу для типології держав особистісний підхід, а саме — міру економічної, соціальної, політичної і духовної (культурної) свободи особистості1.

Источник: https://lectmania.ru/1x8064.html

Поняття та ознаки держави. Сильна і слабка держава. Сучасна держава

74. Сучасна і досучасна держава. Ознаки сучасної держави.

Государство — это политико-территориальная организация власти наиболее влиятельной части социально неоднородного общества, которая через аппарат управления и принуждения реализует собственную политику и одновременно выступает официальным представителем всего общества и выполняет общие социальные дела на основе правовых норм, которыми обеспечивает согласование социально-групповых, индивидуальных и общественных интересов.

Общие признаки государства:

1) массу своем распоряжении территорию в определенных пределах (государственных границах). Территория — материальная основа существования государства.

Сама территория (ограниченная часть поверхности планеты Земля) не порождает государство.

Она только создает целостный неприкосновенный внешне пространство, в пределах которого государство распространяет свою власть на население, что здесь проживает;

2) объединяет населения, проживающего на определенной территории, по признаку гражданства (население — социальная основа государства). Гражданство — правовая связь между лицом и государством без указания этнического происхождения лица;

3) имеет публичную власть, публичность которой проявляется в том, что она официально выступает от имени всего общества (народа), управляет его делами через специальный аппарат управления — система государственных органов, состоящих из особого разряда лиц, профессионалов по управлению — и опирается на аппарат принуждения (в случае необходимости), которыми являются органы и учреждения принудительного характера (вооруженные силы, полиция, органы государственной безопасности, тюремные, исправительно-трудовые и другие пенитенциарные учреждения);

4) имеет суверенитет — верховенство внутри страны, независимость и равноправие во внешнеполитических отношениях. Сам суверенитет государства первичный относительно государственной власти, он и есть «право на власть»;

5) имеет правовую основу своей деятельности, которую составляют нормативно-правовые акты, нормативно-правовые договоры и другие источники (формы) права, являются обязательными для исполнения; обеспечивает реализацию норм права как общеобязательных правил поведения охраняет и защищает права своих граждан, а также других людей, находящихся на ее территории. Без права, законодательства государство не в состоянии эффективно управлять обществом, обеспечивать осуществление принятых ею решений;

6) имеет финансово-экономическую основу своей деятельности — единую денежную систему, официальную систему налогообложения и финансового контроля;

7) имеет формальные реквизиты — официальные символы: флаг, герб, гимн.

В зависимости от особенностей государственного режима, характера государственной власти правомерной представляется классификация государств на сильные и слабые.

Сильное государство — это государство, характеризующееся разветвленными государственными структурами, многочисленной и могущественной бюрократией, стремящейся подчинить государственные интересы собственным интересам элиты. Сильное государство объективно не уживается с сильным (читай — «развитым») гражданским обществом.

Гражданское общество подавляется государством, подчиняется ему. Можно сказать, что если государство может навязать свою волю (волю элитарного слоя) всему обществу вопреки его истинным интересам, то такое государство является сильным.

Поэтому несформированность гражданского общества, неразвитость его институтов — объективная основа для укрепления могущества аппарата государства, обособления его интересов и деятельности в противовес интересам населения страны. Сверхцентрализация власти — еще один весьма существенный признак сильного государства.

В таком государстве происходит приватизация власти слоем бюрократии, которая не разделяет эту власть ни с каким иным субъектом.

Антиподом сильного государства является государство гипердецентрализованное, не способное в данных условиях выполнить свое социальное предназначение.

Ослабление государства (государственной власти) ведет к утрате им способности оказывать управляющее воздействие на общество. Ослабленное государство так же нежелательно, как и государство сильное.

Ослабленную государственную власть могут подчинить своему влиянию определенные политические силы, используя государство для достижения своих целей.

Современное государство базируется на признании принципа правового равенства всех граждан, независимо от их происхождения, имущественного состояния, рода и характера занятий и других обстоятельств. По сути, в современном государстве правовой статус лица определяется им самим, в зависимости от того, чем она занимается, ее интеллектуальных и других способностей.

Существование различных социальных групп в обществе определяется развитием общества, а не некими правовыми предписаниями. Переход из одной социальной группы в другую не имеет никаких правовых ограничений, хотя может быть затруднен или невозможен в силу других обстоятельств (финансы, интеллект и т.д.).

Принадлежность человека к определенной социальной группы не влияет на ее правовую равенство с другими людьми. В современном государстве человек, его права и свободы являются приоритетными социальными ценностями. Направление развития современного государства — это все более полное и всестороннее закрепления и обеспечения прав и свобод человека.

При этом, возможны определенные тенденции к преувеличению значения или игнорирование тех или иных прав и свобод, что проявляется в тоталитарных или авторитарных режимах в современных государствах. Отрицание принципа правового равенства, исходя из тех или иных принципов (классовых, национальных, религиозных), имеет, как правило, временный, переходный характер.

Основной, определяющей характеристикой современного государства все же остается равенство всех перед законом, ограничения государственной власти правами и свободами человека.

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском:

Источник: https://studopedia.ru/1_69194_ponyattya-ta-oznaki-derzhavi-silna-i-slabka-derzhava-suchasna-derzhava.html

Uchebnik-free
Добавить комментарий